|
| Ip: 213.160.137.166 Тема: Галузь освіти У ХІХ ст. розвиток освіти відбувався повільно. В дореволюційні часи було темним і вбогим кожне село України. В школах здебільшого вчилися діти багатих, а про бідні верстви населення ніхто не дбав. У селах нашого району налічувалося лише 15 церковно-приходських шкіл, в яких навчалося 1285 дітей. На весь район було тільки 33 учителі. У районі не було жодної людини з вищою освітою. Царський уряд виділяв на освіту мізерні кошти. Шкільна мережа Великої Олександрівки аж ніяк не могла задоволь-нити потреб населення. Розвиток освіти в містечку просувався повільними темпами. В 1894 році вона складалася із земської і двох церковнопарафіяль-них шкіл, в яких навчалося 277 дітей, із них 55 дівчаток. Земська чотирирічна школа знаходилась напроти лікарні. Багато років її директором був Яків Аврамович Ковальов, який разом зі своєю дружиною Христиною Андріївною навчали і виховували школярів. Ще в 1949 році він був завідуючим методич-ним кабінетом районного відділу освіти. Яків Аврамович був добрим настав-ником і порадником молодих учителів. З перших років Радянської влади і до виходу на заслужений відпочи-нок у земській початковій школі працювала вчитель Поліна Олександрівна Іллінська – відмінник народної освіти УРСР, Заслужений вчитель УРСР , нагороджена орденом Леніна. Поліну Олександрівну називали „непартійним більшовиком”. Вона мала великий авторитет серед колгоспників і неоднора-зово обиралася депутатом обласної ради. В центрі села ( на місці будинку райдержадміністрації) в 1934 році більшовики знищили церкву і після цього перестала працювати і церковно-парафіяльна школа. В 1934 році по вул. Леніна, 141 була побудована перша середня школа, яка працювала до 1941 року, до початку війни. В роки окупації примі-щення знищили німці, а після звільнення території від гітлерівських окупантів семирічна школа, що знаходилася по вул. Шкільній стала Великоолексан-дрівською СШ №1 і до неї приєднали церковнопарафіяльну початкову шко-лу. Це була найперша семирічна школа Міністерства народної освіти. Пер-шим її директором став Петро Никифорович Невойт. Найбільшого розвитку освіта набула за радянських часів, у повоєн-ний час. На початку 50-х у Великій Олександрівці діяли три школи : середня № 1 (по вул. Шкільна), колишня міністерська семирічна №3, семирічна тру-дова (по вул. Братська, 14), початкова земська школа ( по вул. Леніна, на-впроти лікарні) та дитячий будинок ім. Крупської (по вул. Воровського, 2), який в 1955 році був розформований, а на його місці утворилась Херсонська обласна санаторно-лісна школа. Тут навчалися, а влітку оздоровлювалися діти. Спочатку санаторно-лісна школа була семирічною, а пізніше формува-лися 4 класи (4, 5, 6, 7). Набір у школу надавався по путівках облтубдиспан-сера. Спочатку вони були платними, а згодом безоплатними. В 1982 році згідно з рішенням райвиконкому санаторну школу закрили, як невигідну для району. За час роботи цього навчального закладу його директорами були Г.А.Ройтван, Я.Л.Задорожній, С.С.Кравець, В.Ю.Чехутська. Троє з них – За-дорожній, Кравець і Чехутська – працювали директорами районного народ-ного історико-краєзнавчого музею. Приміщення санаторно-лісної школи пе-рейшло в користування Великоолександрівської ЗОШ №1 І – ІІІ ступенів, де навчаються діти початкових класів. В 50-60 роках середня школа №1 пройшла цікавий шлях свого розви-тку. Старий корпус і допоміжні приміщення не могли задовольнити потреб. За ініціативи директора Гаврила Васильовича Гладкого при підтримці місце-вої влади було прийняте рішення про будівництво нового корпусу, який зда-ли в експлуатацію 1965 року. В 1974 – 1987 роках директором школи працювала Зінаїда Петрівна Позеха. В 1977 р. побудовано шкільну їдальню на 100 місць. В 1988 році по-будовано нову сучасну школу на 400 місць, до якої вперше запросив дітей її директор Володимир Серафимович Ніколенко. З 1990 і до сьогодні навчаль-ний заклад очолює З.П.Позеха. за всю історію цієї школи Зінаїда Петрівна лише одна жінка, яка на своїй посаді пропрацювала найдовше – 27 років. Проте було й багато чоловіків-керівників. Це П.Н.Невойт, С.М.Топузов, Ю.С.Халангот, С.С.Різник, Д.П.Діденко, Г.В.Гладкий, В.С. Ніколенко. Після визволення селища від фашистів швидкими темпами відбуду-вали школи і вже 1 вересня учні сіли за парти. З евакуації, з фронту поверну-лися вчителі. На посаду директора призначили Дмитра Петровича Діденка. За три роки окупації діти-переростки позабували все те, що вчили до війни і опановувати нові знання було дуже важко. Учителі робили все мож-ливе, щоб поновити втрачену науку: сиділи з дітьми за довгими, виготовле-ними нашвидкуруч столами. В класах було дуже холодно, тому доводилося навчатися у верхньому одязі. Писали на газетах, брошурах. Після уроків учи-телі залишалися на додаткові заняття з учнями, заохочували їх до різних гур-тків. Д.П.Діденко сам керував шкільним хором і грав на мандоліні. Ніколи не забуду наших учителів Дмитра Петровича І Марію Костянтинівну Діденків, Семена Степановича Різника, Емілію Оникіївну Єременко, Григорія Титовича Тютюнника, Оксану Олексіївну Трубачову-Різник, Олесю Антонівну Жуйван і нашу богиню, викладача української мови та літератури Олену Василівну Задорожню. Її знання і методи викладання полонили нас, усі дівчата хотіли бути вчителями і схожими на неї. Голос у неї був м’який, ніжний і трепетний, рухи спокійні, врівноважені. Олена Василівна – це був еталон справжнього вчителя. Недарма з нашого класу чотири учениці стали учителями: Раїса Опанасівна та Тамара Фортунатівна Моруга, Галина Шерстюк і Валентина Юхимівна Чехутська. Держава високо оцінила працю нашої Олени Василівни. В 1946 році її нагороджено медаллю „За доблесний труд у Ве-ликій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.” У липні 1953 року Олена Василівна отримала від Міністерства освіти УРСР значок „Відмінник народної освіти”. Вона неодноразово відзначалась грамотами обласного відділу народної освіти, а в листопаді 1962 року нагороджена грамотою Міністерства освіти УРСР за самовіддану працю та визначні успіхи у справі навчання і виховання дітей. 14 березня 1962 року Президією Верховної Ради УРСР Олені Василівні було присвоєно найвище звання – Заслужений вчитель школи Української РСР. У 2004 році в школі навчається 604 учні. Навчання в закладі прово-диться як за звичайною програмою та і за розвиваючими „Росток” та „Крок за кроком”. В старших класах є профільне навчання. Учні опановують погли-блено українську мову, математику, хімію. За 105 років свого існування школа вивела у широкі світи близько 3 тисяч випускників, які прославили її своїми трудовими здобутками у різних галузях науки і техніки, в літературознавстві, мистецтві та ін. Серед них Єв-ген Дмитрович Радченко (випуск 1940 р.) – Герой Соцпраці, лауреат Держав-ної премії доктор хімічних наук, професор, заслужений діяч у галузі науки і техніки, відомий вчений в галузі технологій каталітичних процесів переробки нафти, автор і співавтор 300 наукових статей, Геннадій Довнар (1946 року випуску) – письменник, Тамара Чернявська (1947 року випуску) – актриса Херсонського і Чернігівського театру, Віра Іванівна Єгорова-Цимбалюк (1955) – доцент філософських наук, Анатолій Федорович Биков (1959) – ху-дожник, графік, член спілки художників СРСР і України, Олег Валентинович Скрипка (1966) – професор, Тамара Андріївна Голівець-Носенко – кандидат філологічних наук, літературознавець. Випускники останніх років є теж гід-ними продовжувачами традицій школи. В 1896 році в містечку проживало 4998 жителів. У першому десяти-літті ХХ ст. відкрилося ще дві школи, але й вони були початковими. В двок-ласній земській школі, що знаходилася на східній окраїні села (старе примі-щення СШ №2) завідував Григорій Трохимович Сінаренко, який має значну заслугу в становленні та зміцненні семирічної школи. В 1922 році найстар-шим уже був четвертий клас, і щороку кількість класів зростала. В 1925 році відбувся перший випуск Великоолександрівської семирі-чної школи в складі П.Білоконя, А.Євдокимової, Є.Єременка, С.Кот, О.Мовчана, П.Мовчана, Ф.Рубана, Ф.Сидоркіна, Б.Юдинського. Всі ці семи-класники здобули вищу і середню спеціальну освіту. Найбільшого розвитку набула семирічна школа в повоєнний період. Після війни очолювали семирічку, а потім середню школу С.С.Кравець, Р.Г.Березінська, Г.І.Швигар, В.С.Ніколенко, О.В.Чайковська. Рішенням виконкому Великоолександрівської райради від 20 лютого 1954 року семирічна школа стала середньою. З чотирьох дев’ятих класів, що були в СШ №1, два перевели до другої школи і вже в червні 1954 року 38 учнів одержали атестати зрілості. Кількість учнів зростала. Старі шкільні приміщення ставали тісними. Спочатку добудували, а в 1969 збудували новий корпус, у якому школа зна-ходиться і нині. Гордість навчального закладу – її випускники. Близько 20 з них пра-цюють на відповідальних посадах у районі та області, 18 чоловік – у правоо-хоронних та судових органах. Тільки в рідній школі працюють учителями 20 її колишніх учнів та 14 – у загальноосвітній школі № 1. До цієї когорти дода-мо 5 лікарів та цілу армію медичних сестер. Директор СВК „Борозенське” М.М.Медвідь, теж випускник СШ №2, нагороджений орденом „За заслуги” ІІІ ступеня. Золотий фонд школи – випускники, які присвятили себе науковій роботі: Алла Попович, Ольга Глушко, Наталія Білоконь – кандидати медич-них наук, Вікторія Гальцова – кандидат юридичних наук, Володимир Кова-льов, кандидат математичних наук, Іван Кушнаренко, Віктор Глушко, Віктор Фруль, Геннадій Євгенович Жуйков – кандидати технічних наук, до того ж Геннадій Євгенович – професор, нині очолює Український науково-дослідницький інститут зрошувального землеробства. Навіки молодими у списках випускників школи залишилися юнаки, які виконували свій військовий обов’язок в Афганістані – Семен Попов та Сергій Насальський. При виконанні службових обов’язків загинув міліціонер Микола Кирик. У травні 2004 року школа відзначила 50-річчя з часу надання їй ста-тусу середньої. За цей час було видано близько 3,5 тисячі атестатів про сере-дню освіту. Великоолександрівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 впевнено вступила у третє тисячоліття. У 2002 році її було атестовано з відзнакою. В школі поглиблено вивчаються окремі предмети: англійська мова (з 1 класу), правознавство, українська мова та література, ознайомлення з на-вколишнім світом. У 2003-2004 навчальному році навчальний заклад перей-шов на профільне навчання. Щороку учні беруть участь у роботі Херсонського відділення Малої академії наук і захищають свої науково-дослідницькі роботи, посідають при-зові місця у предметних олімпіадах та спартакіадах. Педагогічний колектив пишається тим, що звання „Заслужений учи-тель України” вперше одержала вчитель української мови та літератури Оле-на Василівна Задорожня. Із школи №2 розпочала шлях до цього почесного звання вчитель історії Т.І.Лебідь, яка зараз працює у ліцеї при Херсонському класичному університеті. Н.Д.Золотухіна нагороджена медаллю А.С.Макаренка. І сьогодні школа має потужний кадровий потенціал. Запроваджено дві прогресивні програми „Росток” та „Крок за кроком”. Під керівництвом учителя біології І.А.Лук’янцевої за завданням Міністерства освіти та науки проводився експеримент по запровадженню письмової форми проведення державної атестації з біології у 9 класі. Всього у школі працюють 50 вчителів. З них троє мають звання „Вчитель-методист”, дев’ятеро – „Старший учитель”, шістнадцять – кваліфі-каційну категорію „Спеціаліст вищої категорії”, п’ятнадцятеро мають звання „Відмінник освіти України”. У переддень 13-ї річниці незалежності України президент України Л.Д.Кучма у Маріїнському палаці вручив державну наго-роду Софії Олександрівні Юдіній, їй було присвоєно високе звання „Заслу-жений учитель України”. Вчителі М.І.Жунько, С.О.Юдіна, А.Б.Хомутовська, Г.П.Козирєва, В.Ю.Якубенко були переможцями районних конкурсів „Учитель року” та призерами обласних. К.І.Куделя - переможець районного конкурсу „Класний керівник року”. Вчителі-методисти М.І.Жунько, С.О.Юдіна, Г.П.Козирєва йдуть в авангарді впровадження сучасних методик навчання, добре володіють ними та навчають інших. У 2004 році у Харківському видавництві „Ранок” вийшов з друку ме-тодичний посібник С.О.Юдіної „Тематичне навчання в системі особистісно-орієнтованої освіти”. Зараз на території Великої Олександрівки працюють три ясла-садки з наповненням 237 дітей, четвертий – в с. Твердо медове, що функціонує лише сезонно. Найбільше дітей відвідує ясла-сад №1 (116), де завідуючою працює Л.В.Мудра. В ясла-сад №2 „Сонечко”, яким завідує ось уже 17 років Н.І.Кравченко, - 100 діток. На базі „Сонечка” чотири роки поспіль вчаться шести річки. Найменшим за кількістю вихованців є ясла-сад №3 завідуюча Н.В.Кулага), де щодня перебуває 21 дитина. Про матеріальне забезпечення дошкільних закладів дбає Великоолександрівська селищна рада (голова О.Т.Самойленко). |
6 червня 2008
|
| Закрити |
